Top.Mail.Ru

AleksandraЯк янголу боляче...

Як янголу боляче крила втрачати,

Коли він себе лиш таким пам’ятав,

Так само мені зараз важко мовчати

І ти, мій коханий, прекрасно це знав.


Так часто мені дарував ти самотність,

Байдужістю злою бездушно карав.

Але все одно я здолала це лихо,

А ти, моє сонце, цього не чекав.


Пішов ти собі, а я помирала...

На місто тихенько спустилася ніч.

Дивилась в віконце і мовчки чекала,

Коли опинюся з тобой віч-на-віч.




Автор


Aleksandra




Читайте еще в разделе «Белые стихи, верлибры»:

Комментарии.
Комментариев нет




Автор


Aleksandra

Расскажите друзьям:


Цифры
В избранном у: 0
Открытий: 1650
Проголосовавших: 0
  



Пожаловаться