Yanina Shostak — Я вже втомилась...

Чи відчуваєш ти як я горнусь,

Як руки хочуть обійнять тебе.

І тільки як до тебе я торкнусь,

Спокуса манить все мене.

Чи відчуваєш ти моє хотіння,

Хотіння бути із тобою.

Послухай тільки моє шепотіння,

Воно почується тобі весною.

Чи відчуваєш ти мою турботу,

Я завжди так хвилююся за тебе.

Відчуй ти хвилювання того ноту,

Воно пронизить мою душу аж до ребер.

Чи відчуваєш ти хоч трішки хвилювання,

Коли думки твої про мене.

Чи маєш ти хоч трішечки бажання,

І щоб воно було таке ж шалене.

                                ІІ

Я відчуваю інколи: тобі я не потрібна,

І правда це чи ні — не знаю.

Якби ж я так була тобі потрібна,

Якби ж ти знав як я на це чекаю.

Я відчуваю інколи як дивишся на мене,

Як твої очі мерехтять.

І є в твоїх очах щось незбагненне,

Вони бажанням блискотять.

Я відчуваю інколи, що хочеш щось спитать,

Спитай мене, я не відмовлю.

Якщо ти хочеш щось сказать,

У відповідь я лагідно промовлю:

"Я відчуваю інколи як серце моє б'ється в унісон,

Із твоїм серденьком, мій милий."

Можливо то був просто сон,

Хоч сон, та все ж безсилий.

                                ІІІ

Безсилий голос мій промовить:

"Терпіти це, не має сил."

Ніщо вже моє серце не відновить,

І все що відчуваю я — це просто пил.

Безсилий дух мій вже вмирає —

Терпіти це, не має сил.

Душа моя вже забуває,

Вона уже не має крил.

Безсиле серце так і грає:

"Тебе забути хочу я."

Воно твого кохання не пізнає,

Його охопить полум'я.

Безсила я так і кричу —

Тебе забути хочу я!

Тепер я тихо вже шепчу:

"Якби ж забуть твоє ім'я..."

7 квітня 2018р.