Top.Mail.Ru

KidoХолодні хвилі...

Поэзия / Лирика11-07-2006 08:29
Холодні хвилі лагідно лоскочуть ноги.

Все глибше й глибше крок за кроком.

Вже серце охололо, там нема тривоги,

А спогади зринають рік за роком.


Горіли ми в коханні і сміялись,

Що інші цього полум'я не знають,

Що тліють всі, а ми горіли і здавалось,

Що почутя такі ніколи не згасають.


Вони й не згасли, а лише згоріли,

Спаливши наші душі у багатті.

Все було так, як ми хотіли —

Ми вічно будем у солодкому проклятті.


Тепер ти кличеш мене хвилями до себе.

Коханий, я для тебе небо прихилю.

Інакше я не вмію, я іду до тебе,

У морі біль нестерпний потоплю.


Уже світає...ранок кличе голосніше...

Як завжди, ночі нам замало.

Вже й серце стукає тихіше...

Один ще крок...

                                        і ось...

                                                    мене не стало...




Автор


Kido




Читайте еще в разделе «Лирика»:

Комментарии.
Daemir
 
Красиво! Молодец! И даже пару раз сбившийся ритм не портит! Дальше так же!!
0
11-07-2006
Хорошее стихотворение.
0
12-12-2007




Автор


Kido

Расскажите друзьям:


Цифры
В избранном у: 0
Открытий: 2300
Проголосовавших: 3 (Daemir9 ?7 Олег Гаврилюк9)
Рейтинг: 8.33  



Пожаловаться