Анна Свитальска — ' Так мимоволі розцвіло '

Кохання наше ясне

І краю швидко досягло

Сховалось десь прекрасне.

Поховане тепер воно –

Могила десь далеко.

До краплі випите вино

У вирій мчать лелеки.

А загубив любов ти сам

Зробив усе бездумно,

Неначе молот по ногам

І падаю безшумно,

Неначе крила відрубав,

Любові моєй, крила.

А потім мене розіп’яв –

Іще одна могила.

Тепер ми вдвох, з любов’ю тут,

Удвох опочиваєм,

Ніколи більше цей маршрут

Ніхто і не згадає.

Ти це зробив — це вибір твій

Так бійся злої волі

Ніколи більше ти спокій

Не випросиш у долі