bolev — Анекдот

В стиле зарисовок надцатых годов — очень!
Прям Тарапунька и Штепсель

Спасибо, интересное суждение! Я Тарапуньку и Штепселя только очень смутно помню по самым ранним детским воспоминаниям.

Ну, упомянутые господа несколько в другом жанре работалиА мне вспомнилась дама, которая сдавала в багаж...И понравилась Ваша шутка

Спасибо, очень рад, что Вам понравилось!

Ой, очень здорово! Какая замечательная болонка, не теряет время даром!

Весёлая ситуация. Шпикачек не жалко, а из-за пива старичок, надо думать, на собачку обиделся.

ничего себе болоночка

А если представить себе подобную ситуацию, героиней которой была бы московская сторожевая...))

Спасибо! Вы меня так совсем захвалите!

Франкфурт на Майне, городской автобус… сидит компания из 5-6 молодых турков и довольно громко обсуждают демографическую ситуацию в Германии… мол “а в таком-то городе наших уже столько-то сотен тысяч, а в таком-то столько-то”, “да нас тут уже несколько миллионов! во как мы классно заселяем эту Германию! да мы скоро всех немцев отсюда выживем!”, и т.п….автобус приближается к остановке, с места встает бабушка… типичная такая немецкая бабушка — тросточка в руках, аккуратная одежда, седые волосы, уложенные в прическу, строгие черты лица, голубые глаза… бабушка движется к выходу, по пути останавливается около компании турков и спокойно так говорит:
“А когда-то в Германии было 6 миллионов евреев…”.
Автобус останавливается, бабушка выходит…

для Max_Fast:

Евреев скоро в Германии станет ещё больше, чем было, но теперь не евреи работают на Германию, а Германия кормит евреев.

Как поёт Тимур Шаов:

"Вот чему нас жизнь учит?

А ничему она не учит!.."

[senzored] брат рідну сестру, а та йому й каже: "У тебе [senzored], як у батька" — а брат та й відповідає: "Я знаю, мені мати казала"


[senzored] батько сина та й питає: "Правда шкода, синку, що мати померла?"


грає малий хлопець у пісочниці, а йому й кричать з вікна багатоповерхівки: "Синку! Йди-но додому!" — а малюк і відповідає: "Мамо, я не хочу їсти!" — а з вікна відгукуються: "Це не мама, це тато." — на що малюк відповідає: "Та вас [senzored] хрін розбереш."


Працював один чоловік провідником у якомусь потязі, та однієї ночі взяв — і перерізав всіх до останнього пасажирів свого вагону. Вбивцю спіймали, був суд, його засудили до страти через електричний стілець. Прийшов день страти, горопаху усадили на стілець, пустили струм, струмом його били кілька годин — та він не помер, вижив. Усього в опіках його відпустили на волю. Пройшов деякий час, чоловік знову влаштувався провідником у потяг, попрацювавши деякий час він знову перерізав всіх до останнього пасажирів свого вагону: чоловіків, жінок, дітей — нікого не лишив живого. Його знову спіймали, знову був суд, знову горопаху засудили до старти через електричний стілець, знову у день страти його били струмом декілька годин — і знову він вижив. Знову його відпустили на волю. Деякий час по тому він зміг і втретє влаштуватися провідником у якийсь потяг — та історія повторилися точно-точнісінько, як і минулих два рази. Кат, після того, як чоловіка, всього у опіках, зняли зі стільця, запитав у нього: "Це вперше на мойому віці, щоб людину било струмом високої напруги декілька годин — та вона б вижила! Як же ж це тобі вдалося?!" — на що чоловік відповів: "Мабуть, поганий я провідник."