Kido — Холодні хвилі...

Все глибше й глибше крок за кроком.

Вже серце охололо, там нема тривоги,

А спогади зринають рік за роком.

Горіли ми в коханні і сміялись,

Що інші цього полум'я не знають,

Що тліють всі, а ми горіли і здавалось,

Що почутя такі ніколи не згасають.

Вони й не згасли, а лише згоріли,

Спаливши наші душі у багатті.

Все було так, як ми хотіли —

Ми вічно будем у солодкому проклятті.

Тепер ти кличеш мене хвилями до себе.

Коханий, я для тебе небо прихилю.

Інакше я не вмію, я іду до тебе,

У морі біль нестерпний потоплю.

Уже світає...ранок кличе голосніше...

Як завжди, ночі нам замало.

Вже й серце стукає тихіше...

Один ще крок...

                                        і ось...

                                                    мене не стало...