Вольный Поэт — Цикл «ПостМодерн»

Чому ти сидиш коло вікна?

Час осінній.

На дворі вечір.

Сьогодні зник ранок,

Сьогодні зник день,

Сьогодні настав вечір.

Осб так зникають очі,

Ось так зникабть зорі,

Ось так з’являються сльози!

Так,

Але мине день,

Мине і вечір,

З*являться зорі,

Та знову зникнуть.

З*являться сльози

Та знову зникнуть.

Й ти радій

Самотня коло вікна,

Коли за вікнами зима.

А на годиннику вечір.

Чайник на холодній плиті,

Він гріється,

Тобі один пакет?

Чи може два?

Якого чаю більше любиш?

Вибач за вигляд,

Тільки прокинувся.

Розкажи, що сталося.

Чого ти прийшов?

Чого до брата ріднго зайшов?

Як справи вдома?

Передавай вітання!

Чайник закіпів.

Тобі одну чи три із цукром?

Молока за смаком.

Це моє життя!

Просто зима за вікном,

А ти сидиш

Перед вікном,

За яким давно не день.на годиннику вечір

А на очах сльзи...

Сльози

(з відчуття багатьма пережитого)

Кажуть час залічить

Духовні рани найболючі

Таке єдине і таке велике

Для когось це все

Та для багатьох ніщо

Сьогодні з ранку прокинусь

Та залишусь

Я залишаюсь

Дзвінок

Іще один

Лінія вільна

Лінія зайнята

Облиш свій мобільний

Облишщ своїх друзів

Згадай своїх друзів

Згадай самого себе

Ти один єдиний

А може і ні

Ти ні не єдиний

У світі безліч таких як ти

Сьогодні ти перший

Завтра не другий

Але залишайся одним

Це той паразит

Що сидить у серці

Й ти кричиш

Але тебе не чують

Втрутився у життя

Намаганням вижити

    зломав комусь долю

Вибач мамо

Що не писав давно

Як там батько

Й вся наша родня

Я залишився один

Мені нікуди йти

Що мені робити

Куди мені йти

А стан такий на душі

Що стіни не втримали

Такої ваги

На плечах своїх

Що тримають світ

І коли більше

Нема куди йти

Іби до свого Бога

Й прощення проси...

Бумажный мир

(из познанного)

«Закрыто!»

Висит на дверях

«Закрыто!»?-

Пробилась в мыслях

                    сто раз

Где взять бумагу?

Где взять перо?

Где взять читателя?

Где взять сырьё?

«Закрыто?»-

Дома есть листов чуть-чуть,

Дома есть и ручка,

А где взять душу?

Наверно там же где и водку?

Водка-

   напиток неверных

И тех кто верный неверным

Сознание косит

И вот я дома!

И вот я дома!

Наконец!

Я здесь живу!

Я знал я смогу:

Написать свой мир!

Написать свою жизнь!

Есть тетрадь в столе,

Есть и ручка.

Но всего одна!

Взял всё это я с собой.

И тихо сел на пол

Я много видел людей

Которых рисуют криво

Как почерк корявый

«Наверное мой?

Иль может нет?»

Ну ладно об этом потом

Сегодня другое:

Взгляните на мусор бумаги

Куча листков мятых,

Так и вся наша жизнь,

Пережитая прямо.

Помятая,

            рваная,

            брошенная,

Я остаюсь!

Я напишу!

Я напишу!

Меня услышат,

    те другие,

Кто будет после нас.

Они будут иные

Они внемлют словам моим

Внемли?!

Мы, как бумага,

Рваная и мятая,

Осталась под дождём рубаха

Обидно?!

На полях чудной человечек_

Это наша жизнь

Такая ж корявая

Битая,

Размазанная

Сырая рваная

Мы картины Пикассо,

Мы картины Да Винчи.

Мы многие, но нас много

Такие же мы ведь всё же.

Старые,

Рваные,

Грязные,

Мятые,

Но многие, разные,

Вся наша жизнь

В одной лишь тетради видна…

Мы едины

И мы уникальны

Нас много, но мы одни.

Кто же мы всё таки?

Жизнь наша —

Как старая бумага:

Исписана и грязна

Стара и рвана.

Но в тетради есть всегда

Новая глава

В жизни

Новая сторона

А новый день начать

Г.Днепропетровск

Вічнсть

Ти ідеш на зустріч долі.

Це сильніш за тебе,

Ось так минають дні,

Ось так минають ночі.

А я залишаюсь

На зустріч долі

Крок за кроком

Життя минає

Поза хмарами

Сонце сяяло

Час пройшов

Та з ранку дощ пройшов

А перед вікном вулиця

На вулиці дощ

А за плечима вічність

Новий день

Вставай

Пий каву міцну

Будильник давно розбитий

Сьогодні важко вставати

Але настав новий день

І день цей треба вітать

Сьгодні новий день

Сьогодні вже нове

Настав новий день

І час вже давно вставать

Вставай

Пий каву міцну

Вдягай сорочку нову

Минуле давно пройшло

І настав новий день

І випив міцної кави

Й настав новий день

Минає вчорашній день

Настає новий час

Згадаймо всих нас

Збирайся на роботу

Й залишай турботу

Клопоти вчорашні

В минулому дні

Залишились

Сьогодні настав новий день

Сьогодні настав новий день

Залиш все минуле

Забудь все пройдешне

Бо воно минуле

Й воно залишилось

В минулому дні

А сьогодні новий день

І нехай воно все горить у

Вогні

Пий каву міцну

Біжи на роботу

Забудь про все

Забудь про старе

Сьогодні новий день

І минуле пройшло

Сидимо в машині

Музика грає

машина їде

А музика грає

Сидим на роботі

Що задоволення не приносить

Але воно дістало

Наше життя спонтанно

Ось так воно і стало

Прийшов новий день

Минув старий день

Сьогодні майбутнє

Воно вже настало

Та ти повертаєшся ввечері

Спати хочеш

Чого ще ти прагнеш

Випий міцної кави

Сьогодні минув новий день

Сьогодні минув

Лягай спати

Вимикай телевізор

Сьогодні минув новий день

І ти хочеш спати

Так засинай

Сьогодні у світ снів поринай

Лягай спати

Вимкни світло

Мине день

Мине і ніч

Настане новий день

Настане новий день

Вставай

Пий каву міцну

Будильник давно розбитий

Сьогодні важче вставати

Але настав новий день

Але настав новий день

Настав новий день

Вставай

Пий каву міцну

Біжи на роботу

Зі своїми думками

Твори ти см свою судьбу

28 листопада 2007 року

М. Дніпропетровськ

Сьогодні

Зупинись!

Подивись на себе,

Хто ти ще є?

Кому ти ще служиш?

Сьогодні все інше,

Стало інакшим

Змінилось і пало!

Людськії пороки,

Вони стали інші,

Вони серед нас!-

Сьогодні час не стоїть

Сьогодні він вже біжить

Його так просто не зупинити.

Час пробіжить,

Як сіра пляма

                   над очима.

Як роса за вікном,

Я кучка снігу над столом.

Прожити не встигнеш,

Сьогодні мине,

Один день промайне,

Час залишиться —

Судьбою скупитися,

День промине,

А діяння залишаться:

Як роса за вікном,

Як купка снігу над столом,

Як сіра пляма

                    над очима,

Як тихий дощ,,

Проміж осінньої днини..

Редактор и поет

Послушай!

Сколько молод был.

Послушай!

Поэта тихий плач.

Услышь!

Поэта жадный хохот!

Чего хотел,

Непонятый гений?

Сломанный сердцем,

Убитый душой,

Залезли на душу редактору

На яркий огонь,

Души человечной,

Слетелись бабочки-душегубки!

Залезли на шею —

Свесили ноги!

И кричите на себя:

«Что это такова судьба!

Прошла твоя вина!»

Но так всегда было,

Был гений и жалкий редактор,

Душу которого ломает бестактно,

Толпа звереет!

Хочет зрелища!

Но жалкий вид.

Приблуды жалкий взгляд.

Услышьте тихий яркий плач!

Толпа звереет!

Хочет зрелища!

Но жалкий вид,

Тревожит сердца плач…

И ты, щегол прыщавый,

Что душу редактору,

Ваше величество,

Поэты отдать не хотите.

Но вы все,

Всегда так было,

Был гений и жалкий редактор,

Который мерзко

Руками своими

Поэту жизнь укоротили

Послушай!

За что его так?

Послушай

Зачем просто так?

Послушай!

Судьбу не исправить!..

Шизофрения

(всем)

В голове потемнело,

Слова перепутались

Душа раздвоилась, —

Судьба поломалась.

Нам не нужно твоё желание,

Мы сами к тебе прейдем.

Мы всё равно тебя найдём.

Прощай любимый город,

Прощай единая жизнь!

Привет больничная палата,

Привет тебе немой сосед!

А дальше: курсы,

Терапия,

Дислокация,

Сбор души в одно едино,

Оно моё. —

Оно едино!

29 ноября 2007 года

Г, Днепропетровск

Людина-олівець

Сьогодні життя дивує

Сьогодні життя марнує

Духовній потенціал

Сьогодні ти не єдиний

Сьогодні ти щасливий

Сьогодні береш олівець

Сьогодні ти малюєш

Сьогодні ти живеш

У цьому світі

Все для всіх можливо

Сьогодні світ не єдиний

Сьогодні ти необхідний

Сьогодні ти малюєш

Сьогодні душа спокійна

Малюєш сам собі

Малюєш той світ

В якому хотів би жити ти

Олівець тихо танцює з папером

Душа виливається прямо

Як б’є тихо жалом кинджала

Карандаш підточиш і далі

Домалюєш своє серце прямо

Отримаєш щастя

У змозі творити

Такії добрії діла

Як тримати олівець у руках

Та творити не відая страх

Промайне життя

Як намальована картина

Оті усі діла

Що робить людина

То риски на картині

Що залишились просто нині