Вольный Поэт — Він кохає.

Він кохає.

Він кохає її.

Він кохає її, а вірніше їх обох.

В нього така схильність малювати образи й закохуватись в них. Розписувати життя наперед, а потім звірятися з такими прогнозами.

Він закоханий. Шалено закоханий. При цьому дві дівчини з різних міст ніколи не зустрічалися з ним особисто, але вони теж його кохають.

Дивно, але вони знають його дуже давно. Перша його дівчина знайома з ним вже півтора року й парадокс на два роки старша, й друга дівчина знає його лишень один місяць, але закохана в нього по вуха, й викликає паніку й здивування те що їй теж стільки років стільки, скільки його першій дівчині.

Його перша дівчина часом шаленіє від нього й готова до всього разом із ним… до шаленого сексу з ранку до вечора, а з вечора до ранку, до романтичних пригод, яких у її житті так мало бувало.

Друга дівчина теж на все згодна, аби лишитися з ним. Йому лише сімнадцять, а їм по дев’ятнадцять, зазвичай хлопці його віку чіпляють собі дівок на кілька років молодше от себе, але він завжди знаходив спільну мову краще з дівчатами, що трохи старше за нього.

Ось й тут вляпався!

Без любові людина загинається, а в ній ще краще… З першою він познайомився досить дивним чином.

Був типовий травневий день, але було нетипово спекотно. Сидячи на зупинці з кращим-колишнім другом, він про щось вів з ним розмову, в кишені було десять гривень й блокнот з телефоном.

Ближче до трьох годин дня в кишені спортивних штанів фірми «Пума» затрясся у вібро-режимі його телефон марки «Моторола», що був дуже популярний у свій час.

Він встиг його витягти й глянути на дисплей. Одне, що його здивувало — це номер, такий самісінький, як його, але остання цифра інша. Він не встиг відповісти навіть, коли кинули слухавку.

Передзвонити він не міг, бо грошей мало було. Написав SMS по типу «Хто та що хоче?», а у відповідь «Представтесь, будь ласка…»

Дивно, але правда.

Разом вони вже півтора року. Друга дівчина знайшла його через одного свого знайомого.

В цього хлопця напевно дивне хобі — витягати людей з депресій. Ось так і цього разу вийшло. За три дні вона жодного разу не посміхалась, а сиділа в своєму маленькому світі, який будувала навколо себе кілька років, а він зруйнував ілюзію цього за три дні, й повернув їй віру в себе.

«Дякую!» — треба написати на пам’ятнику одного з наших операторів золотими буквами за безлімітні розмови в середині мережі, якраз в таких випадках, коли людина депресує й поговорити їй нема з ким.

В тім то й прикол, що він здогадався сам, що вона закохана в нього, але чому…

За те, що він повернув їй віру в себе? Чи може за те, що в її мобільному підписаний, як «Спакойствіє»? За що вона його полюбила? А за що він полюбив її.

Зі своєю першою він бувало сварився, але досить рідко. Часом розбігалися на кілька днів чи може тижнів зо два, а потім знову клялися одне одному в коханні.

Вона є не така як всі. Він зустрів її вона не знаходила в собі нічого такого , що могло привернути увагу хлопців стосунків з нею.

Багато хто рвався до неї, але кавалера за кавалером вона відсилала подалі, щоб навіть і не турбували її..

Їй подобалась самотність й цей стан спокою в якому ніхто її не чіпав.

А тут вона в нього перша закохалася й мовчала, а він продовжував спілкуватися з нею, як з доброю подругою. Чомусь якщо чоловіки думають, що хлопець, що спілкується з красунею-дівчиною й не намагається й навіть не дає їй натяків на те, щоб з нею переспати — то напевно цей молодий пацанчик пєдік чи щось у цьому дусі. Він просто півроку спілкувався з нею по SMS, вона навіть не чула його голосу, просто закохалася в нього. Згодом вони поговорили вперше й спілкування їхнє перервалося, що його батьки забрали в нього телефон через його спосіб життя: граффіті, паркур та незрозумілі компанії, вони його просто не розуміли.

Потім ближче до грудня після його дня народження вони почали знову переписуватись. Батьки подарували йому новий телефон.

Та в нього зірвало дах. Хлопчина спілкувався з першого два місяці майже, доки вона не сказала завітне «Я кохаю тебе!». Й ось тоді життя набрало свого кольору, життя отримало свої барви.

До самого літа в них було все нормально. Він витримував таке спілкування, а вона жила надією, коли ж все таки вона його побачить.

Часом вона зривалася й намагалася забути його, а іноді й він намагався закинути все подалі й не згадувати.

Але потім спішили один до одного знову.

Для тих хто читав «Євгена Онєгіна» великого Пушкіна одразу стане зрозумілим картина, як Тетяна закохалася в Онєгіна через листи. Так вона намалювала собі образ й полюбила цей образ, а в цьому випадку вона полюбила не образ, а хлопця, яким він був.

Трошки божевільним, трошки романтичним, зовсім трошки боязливим і лінивим, але таким, який він є.

Не намальований дорогою фарбою чи не розрекламованим у глянці, а справжнього, єдиного, живого.

Друга дівчина знайшла його через його коло інтересів. Хлопчина один знайомий дав їй номер та вона зателефонувала йому. Вона скажено депресувала, а він вивів її з цього стану.

Їй не вистачало спокою в житті, а він дав їй набагато більше.

Не тільки спокій, а й віру, віру у себе, що дає сили жити.

Брехня те, що кажуть «Надія помирає останньою.» — справжня віра помре остання.

Вона закохалась в нього й він розказав їй це.

Його перша залишила його, щоб переосмислити його й своє життя й написала SMS типу «Пробач та відпусти, мене більше не жди…»

Він прив’язався до другої, а за пару днів його перша просить повернутись до нього з SMS по типу “Пробач мене й прийми назад… ”.

Поки що він з другою, скоро знову буде з першою, а згодом інше…

Ненавиджу такі ситуації, коли вас змушують обирати між найціннішим…

Він кохає її, а вірніше їх обох.

Він кохає її.

Він кохає.

***

16.08.2008

м. Дніпропетровськ