Анна Свитальска — ' Порада'

А я б зробити цього не змогла.

Лиш ти в її очах кохання бачив

Та як кохать вона тебе могла?

Використовує, як ту ганчірку

Та ради грошей чи кохання є?

А потім з посмішкою на вечірку

З тобою поряд гордовито йде!

Нема кохання, марно ти кохаєш,

Не заслуговує вона цього.

Мені скажи, чому цього не знаєш?

Та бачу, що отримає свого.

Так, ти кохаєш, не роби дурниці,

Не йди за нею, наче собача,

Розкрий поширше дві свої очиці

І що тепер вона в тобі вбача?

Хороші гроші, гаманець товстенький,

Шикарні подарунки та кафе –

Це все, що треба їй, мій дорогенький

Та ми живем не в вар”єте...

І навіть не в театрі, все це марно

Покинь її, я лиш тебе молю.

Всі люди не повинні жити парно,

Коли сказали:”Я тебе люблю”.

Любити можна інших, навіть штучно,

Словами все не можна пояснить,

А набрехати можна дуже влучно,

Сказавши можна, навіть не любить.

Вона кохать тебе не буде,

Лиш гратись буде кошеня!

А потім швидко все забуде

Та буде пізно мишеня!